«Зв’язок крізь час і простір. Хроніки цифрової та емоційної стійкості 2014–2026» — з такою назвою викладачка кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю УКД Христина Кухарук провела лекцію для учнів 11-А класу в Ліцеї імені В’ячеслава Чорновола Івано-Франківської міської ради. 

Ініціатори та організатори зустрічі — класний керівник Надія Степанівна Кулява та завідувачка бібліотеки Олена Анатоліївна Кучеренко.

Під час зустрічі лекторка акцентувала увагу на трансформації засобів зв’язку та їхньому впливі на психологічний стан родин військовослужбовців. Зокрема, проаналізувала еволюцію комунікації від коротких СМС зразка 2014 року до сучасних «відеокружечків» та супутникового зв’язку Starlink, що стали невід’ємною частиною побуту на фронті та в тилу після 2022 року. 

Особливу цікавість ліцеїстів викликала тема, що стосується цифрової стійкості. Спікерка детально зупинилася на феноменології символу «+», який у воєнному контексті став універсальним кодом безпеки та надії. 

Окрім технологічного аспекту, лекція охопила і терапевтичну роль слова: письменниця поділилася власним досвідом перетворення реальних діалогів та емоційних переживань у художні сюжети, що допомагають жінкам долати стан «невизначеної втрати» під час періодів радіомовчання, і зачитала уривок власного есе з нового артбуку «Чекання» (вид. Адаптації, 2025), співавторкою якого вона є.

Практична частина заходу відбулася у форматі інтерактивного діалогу через платформу Mentimeter. Учні мали змогу анонімно поділитися своїми почуттями та сформулювати власні «рецепти підтримки» для тих, хто чекає рідних з війни. 

«Коли ми запитали ліцеїстів, яке слово чи фраза у чаті від рідних завжди змушує вас посміхнутися, у хмарі лексем з’явилися фрази «люблю тебе», «обіймаю», «цілую» тощо. На питання, яку першу радісну справу ви зробите разом із близькою людиною одразу після її повернення, один із респондентів відповів чи відповіла: «Наздоженемо весь втрачений час прогулянками, спілкуванням». Серед повідомлень від рідних, які для учнів є особистим «генератором радості», найбільше голосів набрав жарт, який зрозумілий лише між рідними. Ці результати підкреслюють, що у мові війни найбільшу цінність мають не офіційні гасла, а «домашні» коди — спільний гумор та прості слова ніжності, які зберігають ідентичність родини. Прагнення «наздогнати час» через прогулянки та спілкування свідчить про глибоку потребу підлітків повернути відчуття безпечної буденності, де фізична присутність рідних є головним життєвим ресурсом», — ділиться висновками Христина Кухарук.

Завершилася лекція обговоренням важливості фіксації особистих історій. За словами спікерки, кожен збережений скриншот або паперовий лист сьогодні є як приватним архівом, так і частиною майбутньої цифрової пам’яті України, яка свідчитиме про незламність людських зв’язків попри будь-які відстані.