Будівельна галузь України перебуває в епіцентрі фундаментального парадоксу. З одного боку, вона визначена як ключовий драйвер національного відновлення та економічного зростання, що є фундаментом для майбутньої відбудови країни. З іншого боку, сектор зіткнувся з безпрецедентною кризою людського капіталу, яка загрожує підірвати ці амбітні плани. Цей звіт представляє глибокий аналіз ринку праці у сфері будівництва та цивільної інженерії, розкриваючи складну взаємодію між попитом, що стрімко зростає, та пропозицією робочої сили, яка критично скорочується.

1. Стан ринку.

1.1. Економічні драйвери та показники сектору.

Макроекономічний контекст, у якому функціонує будівельна галузь України, характеризується значною волатильністю. Попри статус пріоритетного напряму для економічного зростання, показники сектору залишаються нестабільними. У першому півріччі 2025 року було зафіксовано незначне скорочення обсягу виконаних будівельних робіт — з 86 млрд грн до 82 млрд грн порівняно з аналогічним періодом 2024 року, що свідчить про приховану крихкість ринку. Водночас, за даними Держстату, за 7 місяців 2025 року обсяг будівельних робіт зріс на 16,1%, що може вказувати на нерівномірність відновлення або відмінності у методології підрахунку.

Ключовими стимулами попиту виступають державні програми, зокрема «єВідновлення» та «єОселя», які підтримують активність на ринку. Зростання попиту на первинному ринку житлової нерухомості на 12% у 2024 році прямо пов'язане з реалізацією цих ініціатив. Примітно, що на тлі загальних викликів провідні компанії демонструють виняткові результати. Дохід топ-10 будівельних компаній у 2025 році зріс на 41% порівняно з 2023 роком, перевищивши 49 млрд грн, а їхній сукупний прибуток збільшився в 1,6 раза. Ця динаміка вказує на консолідацію ринку, де великі, добре капіталізовані гравці отримують доступ до наймасштабніших проєктів відбудови, що фінансуються державою або міжнародними партнерами. Водночас малі та середні підприємства, ймовірно, стикаються з фінансовими обмеженнями, дефіцитом кадрів та зростанням вартості матеріалів, що може призвести до послаблення конкуренції в довгостроковій перспективі.

Ділова впевненість у секторі поступово покращується. У третьому кварталі 2025 року відповідний індикатор зріс на 2,5 відсоткових пункти, хоча й залишився в негативній зоні на рівні -32,6%. Це свідчить про обережний оптимізм учасників ринку, які усвідомлюють як потенціал відбудови, так і серйозні системні перешкоди.

1.2. Попит та вакансії.

Ринок праці демонструє вражаюче відновлення попиту на робочу силу. У січні 2025 року кількість вакансій на платформі Work.ua досягла 94 985, що майже зрівнялося з довоєнним показником січня 2022 року (97 349). Будівельний сектор є одним із лідерів цього зростання. Кількість вакансій у категорії «Будівництво та архітектура» на початку 2025 року зросла на 14% порівняно з попереднім місяцем, що є одним з найвищих показників серед усіх галузей економіки.

Рис. 1. Кількість вакансій у будівництві (2022–2025)

Рис. 2. Розподіл вакансій за регіонами (2025)

Попит має чітку географічну концентрацію. Беззаперечними лідерами за кількістю пропозицій роботи є Київська (31 489 вакансій), Львівська (8 320), Дніпропетровська (8 126) та Одеська (5 323) області. Така концентрація створює регіональні дисбаланси. Вона провокує локальну інфляцію заробітних плат у цих центрах та посилює дефіцит кадрів в інших регіонах, які також потребують відновлення. Це може призвести до внутрішньої міграції робочої сили, ускладнюючи та здорожуючи проєкти відбудови в таких областях, як Харківська, Сумська чи Миколаївська, та поглиблюючи регіональну економічну нерівність.

Найбільш затребуваними фахівцями є будівельники, проєктувальники та архітектори. Зберігається стабільно високий попит на кваліфікованих робітників: електриків, зварювальників, столярів. Особливо гострою є потреба в різноробах, про що свідчить величезна кількість відгуків на відповідні вакансії, яка, наприклад, у Київській області перевищила 635 000.

1.3. Анатомія дефіциту робочої сили.

Гострий дефіцит робочої сили є головним чинником, що стримує будівельну діяльність в Україні. Ця криза має багатогранний характер і зумовлена поєднанням кількох факторів. Основними причинами є мобілізація значної частини працездатного чоловічого населення, масштабна міграція (як внутрішня, так і зовнішня) та демографічні втрати внаслідок війни. Проявом дефіциту є надзвичайно низький рівень відгуків на вакансії будівельників загального профілю, що свідчить про вичерпання доступного кадрового резерву навіть для ролей, що не потребують високої кваліфікації.

Крім того, криза має глибоке демографічне коріння. Вікова структура ринку праці демонструє тривожні тенденції: 80,5% працівників — це люди віком від 25 до 60 років, тоді як молодь до 25 років становить лише 6,4%. Це вказує на довгострокову структурну проблему старіння робочої сили та низьку привабливість галузі для молоді, яка була значно посилена війною.

Проблема дефіциту є не лише кількісною, а й якісною. Хоча потреба в різноробах є величезною, справжнім викликом є структурна невідповідність між наявними навичками та тими, що потрібні для сучасної, технологічної відбудови. Попит на кваліфікованих архітекторів та інженерів для складних проєктів реновації та нового будівництва зростає , однак освітня система не встигає готувати фахівців для інфраструктурних проєктів. Таким чином, Україна стикається з подвійним викликом: нестачею робочих рук для виконання фізичної роботи та критичним дефіцитом вузькопрофільних спеціалістів для реалізації складних інженерних завдань. Це є симптомом глибокого, довготривалого розриву між освітою та потребами ринку.

2. Рівні зарплат та регіональні особливості

2.1. Загальнонаціональні зарплатні тренди.

Рівень оплати праці в будівельній галузі демонструє випереджальну динаміку, що є прямою реакцією ринку на гострий дефіцит кадрів. Станом на вересень 2025 року медіанна заробітна плата в категорії «Будівництво, архітектура» досягла 30 000 грн. Цей показник є одним з найбільш конкурентних на ринку праці України.

Темпи зростання заробітних плат у будівництві є одними з найвищих в економіці. За одними даними, річне зростання склало +32% (з 21 500 грн до 28 500 грн), за іншими — +23%. Таке стрімке зростання є наслідком посилення конкуренції між роботодавцями за обмежений кадровий ресурс, що змушує їх вступати у «війну зарплат» для залучення та утримання фахівців.

Діапазон заробітних плат у секторі є надзвичайно широким, що відображає різноманітність професій та рівнів кваліфікації. Медіанний діапазон коливається від приблизно 18 000 грн на початкових позиціях до 53 000 грн для досвідчених фахівців.

Однак це стрімке зростання заробітних плат створює серйозні ризики для фінансової стабільності проєктів. Темпи росту зарплат (від +20% до +54% для багатьох ключових позицій) значно випереджають зростання цін на самі будівельні роботи, яке склало лише +3,5%. Це призводить до сильного тиску на рентабельність будівельних компаній. Вони змушені платити значно більше за робочу силу, але не можуть пропорційно перекласти ці витрати на замовників. Така ситуація загрожує фінансовою стійкістю, особливо для малих та середніх підприємств, і може призвести до затримок проєктів, їх скасування або зниження якості робіт через пошук шляхів економії на інших статтях витрат.

2.2. Рівні зарплат за спеціалізаціями та досвідом

Рис. 3. Медіанні зарплати у будівництві (2025)

Аналіз заробітних плат за окремими посадами дозволяє виявити чітку ієрархію компенсацій, яка відображає поточні пріоритети ринку.

Керівні та інженерні посади:

• Найвищий рівень оплати праці мають головні інженери з медіанною зарплатою 50 000 грн (річне зростання +54%).
• Високо цінуються також виконроби (45 000 грн), менеджери проєктів (40 000 грн) та інженери-будівельники/конструктори (37 500 грн).
• Досвідчені інженери можуть розраховувати на дохід у діапазоні 50 000–80 000 грн і вище.

Кваліфіковані робітничі професії:

• Ці спеціалісти є надзвичайно затребуваними, що відображається у високих заробітних платах та стрімкому їх зростанні.
• Штукатури та фасадники (55 000 грн), муляри (50 000 грн) та плиточники (46 250 грн) належать до найбільш високооплачуваних робітників.
• Зварювальники (35 000–37 500 грн) та монтажники (30 000 грн, +33% за рік) також мають високий рівень доходу.

Загальні та початкові позиції:

• Медіанна зарплата будівельника загального профілю становить 37 500 грн.
• Електрики заробляють в середньому 22 500–27 500 грн.
• Різноробочі, хоча й перебувають на нижньому щаблі зарплатної ієрархії, демонструють значне зростання доходу: їхня зарплата стартує від 20 000–25 000 грн (+25-32% за рік).

Дані про заробітні плати свідчать про формування нової ієрархії, де пріоритет надається ролям, критичним для фізичного виконання робіт. Робітники вузьких спеціальностей, такі як муляри чи штукатури, сьогодні заробляють на рівні або навіть більше, ніж деякі інженери чи архітектори. Наприклад, медіанна зарплата штукатура (55 000 грн) перевищує зарплату менеджера проєктів (40 000 грн). Ця інверсія традиційної структури оплати праці є прямою реакцією ринку на екстремальний дефіцит кваліфікованої робочої сили. Ринок сигналізує, що головним вузьким місцем відбудови є не проєктування чи управління, а наявність робочих рук, здатних безпосередньо виконувати будівельні роботи.

Таблиця 1: Комплексний огляд заробітних плат у будівельному секторі України (2025)

2.3. Географічні диспропорції в оплаті праці.

Рівень заробітних плат суттєво відрізняється залежно від регіону. Київ залишається ринком з найвищою оплатою праці, де середня зарплата в секторі становить 30 000 грн, а для топ-позицій може сягати 45 000 грн.

Західна Україна перетворюється на ключовий центр зростання. Львів демонструє медіанну зарплату в секторі на рівні 35 000 грн та найвищі в країні темпи річного зростання зарплат — 36%. Інші західні області також пропонують конкурентні умови: будівельники на Закарпатті можуть заробляти до 40 000 грн, а на Івано-Франківщині — до 37 500 грн. Цей зарплатний бум пов'язаний не лише з релокацією бізнесу та переміщенням населення, а й з перетворенням регіону на новий економічний та логістичний хаб. Відносна безпека та близькість до кордонів ЄС стимулюють будівництво не тільки житла, а й промислових та логістичних об'єктів, що робить Західну Україну одним з головних двигунів економічної активності.

Інші великі міста, такі як Дніпро, також пропонують зарплати вище середнього по країні (наприклад, 38 300 грн для будівельника), тоді як міста, що знаходяться ближче до зони бойових дій, як-от Харків (30 000 грн), дещо відстають.

Приклад Івано-Франківської області: Цей регіон є яскравою ілюстрацією високого попиту та конкурентних зарплат за межами головних агломерацій. Пропозиції для кваліфікованих робітників і навіть різноробів на будівельних майданчиках часто пропонують зарплати в діапазоні від 30 000 до 80 000 грн. Це підкреслює ненадійність узагальнених даних і важливість аналізу конкретних пропозицій роботи для розуміння реальної ситуації на ринку.