Сьогодні до студентів-журналістів УКД завітав бойовий волонтер Олег Кушнір.  
Його волонтерська історія почалася разом з російсько-українською війною від 2014 року.  

«Ми повинні чітко усвідомити, що наша свобода, можливість жити та обирати – завдяки воїнам, які пожертвували собою,» - підкреслив Олег Кушнір  

Розпочав розмову волотер з розповіді про жінок, яких ґвалтували російські військові. Одній з них дивом вдалося втекти: «Я запитав чоловіка, який був в окупації: що було найстрашніше. Найстрашніше, відповів він, чути на вулиці крики жінок і розуміти, що ти нічого не можеш зробити,» - підсумував Олег Кушнір.  
Цей, як каже волонтер, «не найгірший» факт, щоб пояснити хто і який наш ворог.  

«На фронті ДРГ ідуть з усіх напрямків. Можливо, у тому числі, щоб провокувати «замороження конфлікту». Але ми в точці неповернення, - наголосив спікер. - Назад вертати вже не можна».  

На питання від аудиторії про волонтерську логістику, Олег КУШНІР підсумував, що головне бути обережними, в усіх сенсах цього слова, і чітко координувати свої дії, переміщення з військовими.  
Ігор Лукинів, засновник спілки волонтерів Прикарпаття, під час зустрічі поділився досвідом поїздок у сіру зону, наголосивши, що виживати і переживати, до прикладу, обстріли допомагає гумор.

  
Окрім розмови, студенти та викладачі кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю придбали книгу «#Я волонтер», де Олег Кушнір ділиться своєю вологтерською історією та розповідає про воєнні реалії сьогодення.  
Візуальним доповненням відкритої декції була фотовиставка: українське фронтове життя сьогодні.