Викладачі та студенти кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила стали партнерами онлайн-проєкту для журналістів «У ФОКУСІ-КРИМ», який запровадила Національна спілка журналістів України за підтримки Європейської федерації журналістів.

Європейська федерація журналістів вимагає звільнити професійних і громадянських журналістів, яких зазнали переслідувань в окупованому Росією Криму.

Модератор навчального заходу, голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначив: «Немає свободи слова в Криму, джерела інформації бояться спілкуватися з журналістами, незалежні журналісти системно переслідуються; новий журналістський проєкт спрямований на колегіальне спілкування для опрацювання професійних підходів до висвітлення цієї чутливої і важливої теми; хочемо надати журналістам українських медіа і студентам університетів доступ до фахівців, які можуть дати професійні поради з висвітлення життя в Криму, поінформувати, де і як можна знайти потрібну інформацію».

Генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Ґутьєрреса закликав: «Ми розглядаємо наших колег як політичних в’язнів. Вони за ґратами лише за те, що виконують свою роботу в інтересах суспільства. Як вам відомо, Європейська федерація журналістів виступала й раніше із заявами солідарності з Миколою Семеною, Владиславом Єсипенком, а також кримськотатарськими громадянськими журналістами. Будьте певні: ми й надалі підійматимемо голос проти репресій щодо журналістів у Криму». Про це йдеться у заяві, поширеній у грудні 2021 року.

Студенти кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила поділилися своїми думками з приводу проєкту.

Ксенія Морохова: «Сміливі завжди мають щастя?» або журналісти Криму

-- Для них їхня професія є синонімом до слова «правда». Те, чого їх позбавляють. Залишитись - стати для своїх зрадником. Та хіба легко залишити ледь не все своє життя й тікати? Чи обрізати свої корені, що так глибоко увійшли у рідну землю? 

На цій давно вже не невидимій війні у кожного своя зброя: для одних -автомат з повним набоєм, а для інших - слово. Важко уявити, проте кишеньковий нотатник з олівцем може бути засобом, потужнішим за бомбу. І це розуміємо не тільки ми. Ворог, який підіймає руки і, як мантру, повторює, що російські солдати в кримських подіях участі не брали, теж розуміли.

Що тепер? У тебе є вибір: стати мішенню чи стати другом для «руского міра». Але спільного з миром у тебе нічого не буде.

А зараз сотні кримських журналістів стали полоненими так званої «нової влади». У них залишились сім'ї. Люди, які щиро вірять в їхнє повернення додому, у щасливий кінець цієї страшної історії.

Всі ж заслуговують на  хепіенд, чи не так? Поки це боротьба. Важка, часом нестерпна. І разом з тим присутнє розуміння - як раніше, не буде.

Це окремий фронт. Фронт віри та очікування. Щасливі очі й щирі усмішки залишилися на фотокартках і в спогадах. Палкі молитви за можливість обійняти свою дружину, дітей, батьків, брата чи сестру. Тих, хто став жертвою режиму замовчування, вимагав свободи слова і не вгодив. Як це - кожного ранку думати про них? Без знання про їхній стан і місце перебування. Проте бути сильними. Щодня не піддаватися відчаю і дарувати тверду впевненість у краще тисячам інших людей, яким не є чужим відчуття розпачу і втрати. 

Така реалія кримських журналістів та їх сімей. Вони все ще там. Та чи ми з ними?
 

Анна Бовкун: Потужна сила СЛОВА

- Кожне слово має потужну силу. Воно здатне донести до людей багато важливих речей, змусити відчути себе в центрі подій, проживати емоції інших. За допомогою слів ми демонструємо власні думки та почуття.

Уявіть, що у вас забирають цю можливість. Особливо гостро на це відреагують журналісти, адже основною частиною їхньої професії є висвітлення правдивої інформації суспільству.

Прикладом боротьби проти обмеження свободи слова є кримський журналіст, оглядач “Крим. Реалії”, секретар НСЖУ Микола Семена. Російський суд заборонив йому писати, знімати та вести будь-яку публічну діяльність.

19 квітня 2016 року о 7 ранку ФСБ прийшла з обшуками відразу до семи кримських журналістів та фотографів, зокрема й до Миколи Семени. У нього вилучили всю професійну техніку та 900 ГБ архівних матеріалів, які він збирав не один десяток років. Проти нього порушили кримінальну справу й звинуватили в закликах до порушення територіальної цілісності Росії.

Ще задовго до обшуку він відчував, що за ним стежать: «Я бачив агентів, які стежили за мною при пересуваннях. Я вимикав телефони, але це ніяк не допомагало».

Понад шість місяців у комп'ютері Миколи Семени була встановлена шпигунська програма ‒ співробітники ФСБ реєстрували все, що відбувалося на його екрані: де збирав інформацію, що та як писав.

Півтора року тривали слідство та складний судовий процес. У підсумку ‒ вирок - два з половиною роки умовно та заборона займатися публічною діяльністю на два роки.

Попри весь тернистий шлях, кримський журналіст зумів видати та презентувати збірку статтей «Кримський репортаж» ‒ книгу на тисячу сторінок про життя в Криму з березня 2014 року.

У січні 2020 року судимість зняли і журналіст виїхав з півострова й повернувся до улюбленої роботи, якої позбавили його окупанти.

Нещодавно я пройшла курс «У фокусі-Крим» від Національної спілки журналістів України. Саме на ньому відкрила для себе цю історію про кримського журналіста, яка мене найбільше вразила й запам’яталась.

Микола Семена є взірцем не тільки для журналістів, але й для усього українського народу. Адже боротись за свободу слова та права людини повинен кожен свідомий громадянин.

Після вебінару у мене є чітке поняття, про те, як має виглядати незалежний журналіст та наскільки важливо доносити до людей правдиву інформацію.